Вже кілька тижнів Україні безпосередньо перепадає мало світової уваги. Природно, що увага зосереджена переважно на Близькому Сході, де Ізраїль і США провели неочікувані військові операції проти Ірану. Втім, власне у зв’язку з цими операціями низка західних оглядачів згадали про Україну. Йшлося, передусім, звичайно, про удари ізраїльських безпілотників з території Ірану по ядерних об’єктах у цій країні, що було дуже схоже на недавню операцію українських розвідувальних служб у Росії. “На початку кампанії ізраїльські спецпідрозділи таємно проникли в Іран і знищили ключові об'єкти протиповітряної оборони за допомогою безпілотників малої дальності, використовуючи метод, схожий на той, яким українська розвідка лише за два тижні до цього підірвала кілька російських стратегічних бомбардувальників, – зазначили, зокрема, у The Wall Street Journal. – Водночас Ізраїль зміг вбити більшу частину військового керівництва Ірану – ще одна операція, яка стала можливою завдяки бездоганній роботі розвідки”. “По суті, Ізраїль зробив з Іраном те, що Росія хотіла зробити з Україною: вони думали, що зможуть провести якусь секретну операцію і проникнути в український режим і обезголовити його, – сказав ізраїльський геополітичний аналітик Майкл Горовіц. – Але виявилося, що українське суспільство є стійким і у нього не так легко проникнути, тоді як в Ірані режим настільки непопулярний, що там легко знайти людей, які погодяться співпрацювати з Ізраїлем”, – процитували у WSJ. У The New York Times наголосили, що “в основі всіх трьох військових місій – в Лівані, Росії, а тепер і в Ірані – лежать копіткі і часто безрезультатні зусилля зі збору розвідувальної інформації. Такі операції можуть тривати роками і супроводжуються великою небезпекою. “Зрештою, дрони – це лише інструменти, і те, як їх можна використовувати, залежить від вашої кмітливості та креативності, – сказав Фарзан Сабет, аналітик з питань Ірану та систем озброєння в Geneva Graduate Institute у Швейцарії. – Тож це природна еволюція, це лише передсмак того, що на нас чекає””. Колумніст The New York Times, тричі лауреат Пулітцерівської премії Томас Фрідман у одній зі своїх колонок, між тим, звернув увагу, що “Іран і Росія є близькими союзниками не без причини. Іран постачає Росії безпілотники, які та використовує для більш ефективного вбивства українських солдатів і цивільних. Я не прошу Трампа скинути бомбу на Росію, але я прошу його надати Україні військову, економічну та дипломатичну підтримку, необхідну для опору Росії – так само, як США роблять це для Ізраїлю, щоб перемогти Хамас і Іран”. The New York Times розповіли також про загибель української сім’ї від іранського ракетного удару по Ізраїлю. Марія Пешкурова приїхала до містечка Бат-Ям біля Тель-Авіву у 2022 році, коли її на той час п’ятирічній доньці Анастасії діагностували лейкемію. Разом з Марією приїхала її мама Олена Соколова, пізніше до них доєдналися двоє племінників, синів Маріїної сестри, 14-річний Ілля і 10-річний Костянтин: сім’я вирішила, що їм буде безпечніше в Ізраїлі, ніж у рідній Одесі. Всі п’ятеро загинули 15 червня, коли іранська ракета вдарила по багатоповерхівці, у якій вони жили. “Кожного разу, коли я розмовляв з нею, я казав: “Сонечко, ми поїдемо на рибалку. Тільки ми вдвох”. Це все: рибалка, рибалка, рибалка. А тепер я просто не розумію. Я досі не можу навіть усвідомити, що її немає. Вчора ввечері я відправив їй голосові повідомлення”, – сказав про смерть своєї єдиної дитини в інтерв’ю NYT Артем Бурик, який з 2022 року воює як доброволець у складі ЗСУ. Проти часу Ще низка західних журналістів поділилися власне роздумами про те, як Україна випала з поля зору західної, передусім американської публіки та істеблішменту. “Нещодавно я почув історію про видатного американського виконавця, який хотів, щоби сцену для його виступу на фестивалі цього літа освітлювали жовтим і синім кольорами, – розповів культурний оглядач The Times Ричард Моррісон. – “Чому?” – запитав промоутер. “Ну, це ж кольори українського прапора”, – відповів музикант. У слухавці настала пауза. Нарешті промоутер сказав: “Це трохи як 2022 рік, чи не так?”” “Мені здається, що “трохи як 2022 рік” – це як зараз ставляться до вторгнення Росії в Україну багато людей зі світу мистецтва та розваг, хоча мало хто це визнає, – говорилося далі в його тексті. – Справа не стільки в тому, що обурення згасає і співчуття має свої межі, хоча дуже часто це дійсно так. Справа більше в тому, що новини невпинно змінюються. Інші війни та інші джерела обурення захоплюють заголовки. А наша увага дуже коротка. Якщо ви хочете бути різким і праведним у мистецьких колах у 2025 році, ви будете висловлюватися про Ізраїль, Трампа або нафтові компанії, а не про Росію”. На думку Моррісона, зіркові митці все ж таки досі підтримують Україну, як підтримували у 2022 році, але медіа стало нецікаво про це писати. Тому він вирішив розповісти про дві великі мистецькі ініціативи на підтримку України. Одна з них належить американському мільярдеру Говарду Баффету, який допомагає Україні, фінансуючи надання гуманітарної допомоги і розмінування. Як зазначили у The Times, до кінця року фінансовий внесок Баффета у ці справи перевищить мільярд доларів, що трохи більше, ніж внесок всієї Великобританії за той самий період. Мистецький проєкт Баффета, про який йдеться, – це “мистецький потяг”, три вагони якого міститимуть виставку фотографій, які Баффет зробив під час своїх численних відвідин України з 2022 року. Це спільний проєкт з Укрзалізницею, за яким цього літа потяг зробить 63 зупинки на українських станціях. Фотографії також увійшли в електронну книгу Courage of a Nation: Three Years of War, яку можна безкоштовно скачати з сайту Фонду Говарда Баффета. Ще один проєкт, про який розповів Моррісон, – це четвертий літній тур Ukrainian Freedom Orchestra, який створила у 2022 році з українських музикантів з усього світу українсько-канадська диригентка Кері-Лінн Вілсон. Цього року, крім іншого, оркестр виконуватиме нову оперу композитора Максима Коломійця “Матері Херсону” про жінок, яким довелося шукати своїх дітей, яких викрали на окупованих територіях росіяни. “Безсумнівно, циніки скажуть, що ані фотовиставка Баффета, ані опера Коломійця не матимуть жодного впливу на війну. Вони матимуть рацію. Але якщо такі культурні проекти нагадують нам, що моральна справа, про яку ми всі так дбали, коли почалося вторгнення в Україну, все ще заслуговує на нашу підтримку, я вітаю їх. І якщо це “трохи як 2022 рік”, я не вибачаюся за те, що не йду в ногу з часом”, – підсумував Ричард Моррісон з The Times. The New York Times розповів про ще одну приватну ініціативу з допомоги України. “Фред Гренді, американський художник, який створював химерні дерев'яні вивіски та барвисті металеві квіти, приїхав до Києва, бо був глибоко засмучений тим, що США, здавалося, відвернулися від війни в Україні, – починався текст NYT. – Він прибув до української столиці наприкінці травня, незадовго до свого 62-го дня народження, і зголосився волонтером для прибирання уламків, залишених російськими атаками, розповіли члени його родини. “Він був людиною, яка дуже хотіла змінити світ на краще”, – сказала його 75-річна сестра Сієцька Рід, яка живе поблизу Бенда, штат Орегон. – Я розмовляла з ним приблизно п'ять днів тому, і він сказав мені, що відчуває, що знаходиться саме там, де повинен бути. Він сподівався, що зможе залишитися ще на п'ять-шість місяців і допомогти”. Натомість Гренді став одним із щонайменше 28 людей, які загинули під час масштабного російського удару безпілотників і ракет по Києву”. Фред Гренді був шостою дитиною в сім’ї з сімома дітьми, мав п’ятьох сестер і брата. До того, як зайнятися мистецькою роботою, він працював барменом. Він був розлучений і не мав дітей, а мистецтво ледь дозволяло йому виживати. Незадовго до того, як приїхати в Україну, він продав свій будинок і деякий час жив у родичів у США, потім подорожував кількома країнами Європи. “Він вважав, що не можна дозволяти хуліганам робити такі речі і що не можна просто кинути людей. Потім він побачив, як сильно вони боролися, щоб зберегти свою країну або як борються досі. Було просто важко зрозуміти, як можна піти, розумієте? Він просто вірив, що людям потрібна допомога”, – розповіла також сестра Гренді Сієцька Рід. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
